Все йде, все минає - і краю немає.
Everything moves, everything passes - and there is no end.
Куди ж воно ділось? відкіля взялось?
Where it has gone? Whence it has come?
І дурень, і мудрий нічого не знає.
Neither the fool, nor a wise man knows nothing.
Живе... умирає... одно зацвіло,
Lives... Dies... One has blossomed,
А друге зав'яло, навіки зав'яло...
And another has wilted, has wilted forever...
І листя пожовкле вітри рознесли.
And winds have scattered yellowed leaves.
А сонечко встане, як перше вставало,
And the sun will rise, as rose for the first time,
І зорі червоні, як перше плили,
And the red stars, as floated for the first time,
Попливуть і потім, і ти, білолиций,
Will float then too. And you, white-faced,
По синьому небу вийдеш погулять,
Will go out for a walk on the dark-blue sky,
Вийдеш подивиться в жолобок, криницю
Will go out to look into the gutter, into the well,
І в море безкрає, і будеш сіять,
Into the endless sea, and will shine,
Як над Вавілоном, над його садами
As you shone over Babylon, over its gardens,
І над тим, що буде з нашими синами.
And over those, what will be with our sons.
Як небо блакитне - нема йому краю,
There is no end - as blue sky,
Так душі почину і краю немає.
So there is no beginning and end of the soul.