Колись здавався ти мені орлом підтятим
I used to see you as a wounded eagle
І в полі кинутим в агонії сконать...
That has been left in the field in agony to die...
Очима стежишь ти за ворогом проклятим,
Your eyes are watching the damned enemy,
Що хтів тебе ногою розтоптать.
Who wanted to trample you with his feet.
Ти гнівом дишеш і гориш, а не конаєш...
You are breathing with anger, you're burning, still alive...
Щоб впитись, шарпаєш кігтями по землі,
To dig you claw the ground,
Одним крилом граків ти відбиваєш
With one wing you're beating off the rooks
І сам лежиш на зламанім крилі...
And laying on the second broken wing...
Колись здававсь мені ти лицарем прекрасним,
I used to see you as a stately knight,
Що ліг в степу на камені спочить...
Who layed in steppe to rest on the stone...
Ти важко спиш і мариш боєм щасним,
You are hardly sleeping and raving about the lucky battle,
А ворог твій змією вже сичить...
While your enemy is hissing like a snake...
Народе мій! І ти - орел, вночі підтятий,
My nation! And you - an eagle, that got shot down at night,
І чом не лицар ти, захоплений в полон?!
And you are knight, who has been captured!
О орле мій, мій велетню крилатий,
Oh my eagle, my winged giant,
О лицар мій, покараний за сон!..
Oh my knight, who has been punished for his sleep!..
Чому ж ти, орле мій, з орлами не літаєш,
Why, my eagle, don't you fly with eagles,
А крила веслами волочиш по землі?!
Why are you dragging wings, as oars, on the ground?!
Чому ж ти, лицар мій, на герць не виступаєш,
Why, my knight, don't you go in battle,
А вітром жалібно голосиш на ріллі?!
Why you are lamentably crying with a wind on the tillage?!
І що орел, коли його орлина зграя
So what is an eagle, if his flock
Не рве з землі в блакить ясного дня,
Doesn't dart off the earth into the blue of serene day,
І що за лицар ти з усмішкою льокая,
And what kind of knight are you with a smile of servant,
Без гордих дум, без честі і ім'я?!
Without proud thoughts, without honour and a name?!