Мабуть, судилось мені так до смерті самої
Maybe it was predestined for me
Йти все за вами лісами, повитими в мряку,
To follow you through the forests muffled in gloom till the end of my days,
Класти вогонь свій по другому боці долини.
To put my fire on the other side of the valley.
Вранці - зриватись і бігти над ваше кострище,
To dart off and run to your fire-place in the morning,
Видом тулитись до в ільх, тихих свідків обіймів.
To touch with my face alder-trees that are silent witnesses of embraces.
Мабуть, і там, у понурих країнах мовчання,
Maybe there in downhearted lands of silence
Йтиму за вами лісами, повитими в мряку,
I will follow you through the forests muffled in gloom too.
Вранці - шукатиму слід ваш у росяних травах.
And I will look for your vestige in dewy grass in the morning.