У досвіті могильнім ветхої оселі
In the light of dawn, sitting in my old grave-like house
під хуртовини спів нап'юся розпачем
Listening to the singing of the snowstorm, I'll drain dry my cup of despair.
Я ще живий...
I'm still alive...
Навіщо в душі моєї кладовищі
Why tomorrow still exists on the graveyard of my soul
і тіла кволім остові існує завтра?
And in the flimsy ossature of my body?
Зжеру жалоби чорний осад
I'll gobble down the black residue of grief
і прокляну всіх тих, хто на життя прирік,
And put a curse on everybody who condemned me to live a life,
бо я є лише прах під ґрунтом світу схований навік.
Because I'm all but ashes forever buried under the surface of the world.