Де льони-довгуни вилягали
Where the flaxen - stems have fallen
І гордо вставали,
And proudly have stood up,
Рахували сини,
They had counted all their sons,
Скільки літ їм зозулі кували.
How many years the beatles gnawed at them.
А льон цвіте синьо-синьо,
And the flax does bloom oh blue - so blue,
А мати жде додому сина.
A mother awaits for her son homeward.
Голубіли льони
Glistened blue the flax
Та здригнулось від грому Полісся,
And shuttered from thunder the Polissya,
По дорогах війни
On the roads of war
Синьоокі сини розійшлися.
The blue eyed sons all have now scattered.
Почорніли льони,
Blacked now is the flax,
Не здавались в полон золотими,
Not surrendering in golden captivity,
Полягали сини
Fallen had the sons
І вставали із пломеню-диму.
And they rose from a firery plume of smoke.
Знов розквітли льони
Again the flax is in bloom
У Поліськім краю голубому.
In the lands of Polissa so blue.
Повертались сини,
The sons have now returned,
Як герої до рідного дому.
As heros to their native home.