Повій, вітре, на Вкраїну,
Do blow, oh wind, into Ukraine,
Де покинув я дівчину,
Where there I abandoned my girl,
Де покинув карі очі...
Where I abandoned the brown eyes...
Повій, вітре, опівночі.
Do blow, oh wind, now at midnight.
Між горами там долина,
Between the mountains, there's a valley,
В тій долині є хатина,
In that valley there's a little house,
В тій хатині – дівчинонька,
In that house - a dear maiden,
Дівчинонька-голубонька.
A dear maiden - a young dove.
Повій, вітре, до схід сонця,
Do blow oh wind, into the sunset,
До схід сонця, край віконця,
To the sunset, by the window,
Край віконця постіль біла,
By the window a white sheet,
Постіль біла, дівка мила.
A white sheet, beloved maiden.
Повій, вітре, тишком-нишком
Do blow, oh wind, quietly - lowly
Над рум’яним, білим личком,
Upon the rosey, dear white face,
Над тим личком нахилися,
Upon that face will you look down,
Чи спить мила, – подивися.
Does my beloved sleep, - do look upon her.
Чи спить мила, чи збудилась,
Does my beloved sleep, or awaken,
Спитай її, з ким любилась,
Do ask her whom she has loved,
З ким любилась і кохалась
With whom she's loved and has made love
І любити присягалась.
And has promised now to love.
Як заб’ється їй серденько,
When her dear heart does beat so,
Як зітхне вона тяженько,
When she does sigh there so deeply,
Як заплачуть карі очі, –
When those brown eye break out in tears, -
Вертай, вітре, опівночі!
Do return oh wind at midnight!
А якщо мене забула
But if she has forgotten me
І другого пригорнула,
And has embraced now another,
То розвійся край долини,
Do blow about beside the valley,
Не вертайся з України!..
Do not return there from Ukraine!...
Вітер віє, вітер віє,
The wind does blow, the wind does blow,
Серце тужить, серце мліє,
The heart trembles, the heart faints,
Вітер віє, завиває,
The wind blows, it blows about,
З України не вертає.
From Ukraine it returns not.