Прощався стрілець зі своєю ріднею,
The rifleman bid farewell to his dear family,
І поїхав в дорогу далеку.
And rode off there on a distant road.
За свій рідний край, за стрілецький звичай
For his native land, for the rifleman's tradition
Прийняв бій за свою перемогу.
Accepted battle as a personal struggle.
А вітер колише шовкову траву,
But the wind does sway the silken grass,
Молодий дуб додолу схилився,
A young oak bends down so low,
Листям шелестить... Вбитий стрілець лежить,
Rustling it's leaves... A slain rifleman there lays,
Над ним коник його зажурився.
Beside him his horse is troubled.
Ой коню, мій коню, не стій наді мною,
Oh horse, my dear horse, don't stand here beside me,
І землі не розкопуй копитом.
And don't rake the ground with your hoof.
Біжи коню мій, скажи неньці рідній,
Run oh my horse, do tell my dear mother,
Що я лежу у лісі забитий.
That I lie here in the woods, slain.
Хай батько, і мати, і рідні ісестри,
Let my father, and mother, and family and sister,
Нехай вони за мною не плачуть.
Let them not weep after me.
Я у лісі лежу, за ріднею тужу,
I lie in the woods, for my native land suffer,
Чорний крук наді мною вже кряче.
A black crow already beside me does crow.
Немало козацтва за волю лягло,
Not a few of the Kozaks for freedom did fall,
І ніхто з них вже більше не встане.
And none among them shall again stand.
Україна була, Україна жива,
Our Ukraine has been, our Ukraine is alive,
Україна ще знову повстане.
Our Ukraine once again will arise.