Заквітла хата чарівними рушниками,
The house has blossomed forth with enchanting towels,
Літа далекі знов вернулись на поріг,
The summers of long ago have returned to the threshold,
І біла мати нахилилась над синами,
And there the white mother leans over her sons,
Що знов додому повернулися з доріг.
Who have again returned home from their travels.
Синочки, мої соколята,
My beloved sons, my dear falcons
Доріг є на світі багато,
There are many roads in this world
Та тільки одна у вас мати,
Yet you have but only one mother,
На цілому світі одна.
In this whole wide world, only one.
Поклала в голови нечутно льон зозулі,
Putting in their heads silently the cuckoo's call,
Аби навколо все поснуло тихим сном,
As if all around, everything fell into a silent slumber,
І дві тополі шепотіли дітям “люлі”,
And two poplars whispered to the children lulabys,
І юний ранок ще постояв під вікном.
And the young morning remained still by the window.
Здається, хата побіліла, стала вища,
It seems that the house had brightened, stood higher,
Здається, більше стало світла і тепла,
It seems that there was more light and warmth,
І пахнуть знову в ній суниці й стиглі вишні,
And again the smell of strawberries and ripe cherries inside ,
І біла мати наче вишня розцвіла.
And there the white mother - like a cherry -had blossomed.