Як у Цареграді, славних козаченьків,
As in Constantinople, the glorious Kozaks
Вражі бусурмани, вішали на гак.
The ruthless muslem, did hang them upon a hook,
Глянувши востаннє на цей світ біленький,
Looking out at the end, upon this vivid world,
У смертну годину козак мовив так:
In the hour of his death, the Kozak spoken thus:
Хай живе, живе вільна Україна.
May she live, may she live, a free Ukraine.
Хай живуть, живуть вічно козаки.
May they live, may they live, forever the Kozaks.
Хай цвіте, хай цвіте червона калина.
May she bloom, may she bloom, the red kalyna.
Нехай згинуть воріженьки на вічні віки. | 2рази
Perish may our enemies forever unto ages . (2)
Як вороги кляті нас на кіл сажали,
When the cursed enemy, sat us on the pike,
Як живцем палили, у смолі пекли,
When they burned us alive, boiled us in tar,
Козаки у ката життя не благали
The imprisoned Kozak, never pleaded for his life
Про долю країни думи їх були.
Their thoughts centered, on the fate of their country.
Хто живе на світі і хто жити буде,
Who lives in this world , and who is yet to live,
Хто шляхи козацькі буде ще топтать,
Who would trample upon, the Kozak legacy,
Щоб буяла воля, щоб раділи люди, –
That there should be freedom, that the people rejoice,-
Дай їм, Бог, востаннє ці слова сказать.
Grant them oh God, in the end, these words to say.