Я сьогодні від вас від'їжджаю
Today I will leave and depart from you
Боронити ріднесенький край;
To defend our dear native land;
Може верну, а може загину, |
Maybe I'll return, Maybe I will die,
Ти, дівчино, про мене згадай. |(2)
Oh girl, some time, do remember me .(2)
Ти згадай ті щасливі хвилини,
Do remember those fortunate moments,
Як любились, кохалися ми;
Oh how we have loved, and loved each other;
Твоє личко - рожевий цвіточок |
Your dearest face - a rosey red bloom,
Твої очі чарують мене. |(2)
Oh your eyes do enchant me so. (2)
А удома старенькая мати мати,
And there at home an elderly mother,
Свого сина в віконце вигляда:
Does look out for her son at the window:
Чи повернеться з Чорного Лісу, |
Will he return from the dark Black forest,
Чи полегшить матусі життя? |(2)
Will he ease his dear mother's life.
Ой не плач, не ридай, стара мати,
Oh don't cry, do not weep, dear old mother,
Твого сина на світі вже нема.
Your son in this word exists no more.
Він загинув в жорстокому бою, |
In a terrible fight he has perished,
Залишилась могила німа.1 |(2)
There remains but a silent grave.(2)
Ой у полі висока могила,
Oh, there is in the field is a great mound,
Кругом неї шовкова трава.
Round it, a silken field of grass.
Поскидайте, друзі, мазепинки, |
Now remove, O dear friends all your hats,
Бо вже вірного друга нема. |(2)
For you have not your faithful friend no more.(2)
Поскидали вони мазепинки,
Their mazepky, their hats they've removed,
І клялися за нього пімстить,
And swore to avenge his death for him,
Щоб вже кров не лилася даремно, |
That blood should no longer flow aimlessly,
І щоб неньку стару звеселить. |(2)
And that we'd cheer up an aged mother. (2)
Гей друзі, пімстіть смерть свого брата,
Hey friends, avenge the death of your brother,
Що віддав своє юне життя,
Who has sacrificed his own young life,
В боротьбі їз наїзником-катом, |
In battle with the invading tormentor,
Щоб повстала Вкраїна вільна. |(2)
That Ukraine, a free nation becomes.(2)