Прийде воно, я відчувала, не знати Що?, Яке?, Чому?
It will come, I felt it, didn’t know what, which, and why
Стукне в вікно і я фіранку підніму
It will knock on my window and I will lift the curtain
Іржаві замки на землю брязнуть, порозтинаються вузли
Rusty doorknobs will scatter on the ground, and the knots will be untangled
Світ буде мій, космос теж не чужий
There will be my world, not a foreign cosmos
Не вніму пітьму, я кивну йому
I won’t mention the darkness, I will nod at him
А вітер кошлатить волосся
But the wind tangles hair
В очах птиця зграї так сяють яскраво
In the eyes of bird’s flocks shines so bright
Що мені не до снаги, я ходжу по воді
That I am uninterested, I am walking on water
Я вічність за мить проживу і еру зіщу я нову тоді
I will live an eternity through a blip and a then new era will be discovered by me
Чоєш кроки тверді? Вже майбутнє в ході
Do you hear steady steps?
Замість імли — бліді тумани, та не поменшав жмут доріг,
Instead of the haze are nude fogs, and the pack of roads didn’t shrink,
Де не лягли сліди моїх маленьких ніг
Where the prints of my small feet didn’t lay
Скільки на берегах пізнання? Мушель безцінних ще знайду?
How much is to discover along the shores? How many precious shells am I yet to find?
Скільки вершин підкорю і глибин проламаю криг?
How many heights will I conquer, and depths, and how much ice must I break?
Прочитаю книг?
How many books to read?
А вітер кошлатить волосся
The wind tangles hair
І серце виводить урочу кантату
And heart discerns mesmerizing cantana
Я не іду, а несе мене в танці тоді
I do not walk, but then I am carried by a dance
Віддамся я вільним вітрам
I’ll give myself in to the free winds
Хай звіть мене в тридесятий край,
May they call me into fairytale lands,
Де вже ночі бліді, де майбутнє в ході
Where the nights are pale, where future walks