Так, ти одна моя правдивая любов,
Verily, thou alone art my true love,
Та, що не суджено в житті їй вдовольниться;
That life can nothing satisfy by lot.
Ти найтайніший порив той, що бурить кров,
My blood's most secret stir and passionate shove,
Підносить грудь, та ба — ніколи не сповниться.
That lifts the breast, and, ah, yet fills it not.
Ти той найкращий спів, що в час вітхнення сниться,
Thou art the fairest song a dream has got -
Та ще ніколи слів для себе не знайшов;
The words are sought but not yet found thereof;
Ти славний подвиг той, що я б на нього йшов,
The glorious deed I wish I had enough
Коб віра сильная й могучая десниця.
Of strength, of faith, to make more than a thought.
Як згублену любов, несповнене бажання,
As a lost love, a wish without a favour.
Невиспіваний спів, геройське поривання,
A song yet to be sung, a hero's labour,
Як все найвищеє, чим душу я кормлю,
As all great things that feed the soul in me,
Як той огонь, що враз і гріє й пожирає,
As fire, at once devouring as it warms,
Як смерть, що забива й від мук ослобоняє,—
As death, that kills and frees from torturous harms,
Отак, красавице, і я тебе люблю.
This, beauty, is the way that I love thee.