Translation of the song Ми так жили немов співали джаз artist Mertvyy Piven

Ми так жили немов співали джаз

We lived as if we were singing jazz

Це – спроба написати вірш про нас,

This is an attempt to write a poem about us,

про нашу учту, молоду і п’яну.

about our feast, young and drunk.

Яке вино, яку хмільну оману

What kind of delusion, what kind of wine

вливав у юні горла щедрий час!

poured into the young throat by generous time!

Ми так жили, немов співали джаз.

We lived, as if we were singing jazz.

Хоча не джаз, а камерні концерти

Although not jazz but scandals in the flat

зривали нас, і ми ішли в снігах

disrupted us, and we walked in the snow

на гору, де ліси росли і птах

up the hill, where forests grow and the bird

кричав про щось таємне і відверте,

screamed about something frank and secret,

і від любові можна було вмерти.

and from love one could end up dead.

Чи хто за нами йшов по тих слідах?

Did anyone follow in our footsteps?

Та я забув, либонь, про головне:

But I forgot, perhaps, about the main thing:

йшов рік новий, те діялося в січні.

new year was approaching, it happened in January.

В будівлях спали мляві й анемічні

Sluggish and anemic revelers slept in the buildings

гуляки, що набралися до не-

after getting drunk to the point of

пристойності. А ти пекла мене,

obscenity. But you gave me heat,

щоразу інша, не така. Ще з ночі –

each time different, not like that. Since the night-

тi дві руки у мене на плечах

those two hands on my shoulders

я пам’ятав, і темне щось в очах.

I remembered, and something dark in the eyes.

Але який кретин повірить в очі?

But what idiot would believe the eyes?

Я підбирав ключі, слова пророчі,

I tried to find the keys, prophetic words,

хоча на ранок мій поет зачах...

Although by the morning the poet in me had died…

Як тяжко повертатись на рівнину,

How hard it is to return to the plain,

скотитись по гладенькій мерзлоті,

roll down on the smooth permafrost,

чи з’їхати, як я, на животі

or slide out like me on the belly

в ту вуличку, що вигинала спину,

in the street that curved its back,

під маскарона бороду цапину,

under the goat beard Mascarpone,

де пияки, трамваї і святі,

where drunks, trams and saints,

де, все одно недремна, мов радар,

where, still awake, like a radar,

націлений на сни, чигала зрада,

aimed at dreams, treason lay in wait,

а вихудлий біблійний виноградар

and skinny biblical winegrower

на брамах був розіп’ятий, сподар.

was crucified on the gate,

А з радіол шипів різдвяний дар

sir

(хоча його й забрязкала естрада).

And from radio-

Туди, де всюди відбувався сон –

Where sleep reigned everywhere –

тяжкий, похмільний, післяноворічний,

heavy, intoxicated, post -new year,

туди, де кожен п’яний був зустрічний,

where every drunk was a passerby

а всі зустрічні – п’яні. В унісон

and every passerby was drunk. We sang

співали ми, забувши про фасон.

in unison, forgetting about style.

Хоч ми й були, мов мандрівні актори,

Though we were like itinerant actors,

і в нас був Ігор, він сурмив, як ас.

And we had Igor, he blew the trumpet like an ace.

Якась наївна віра у Парнас,

Some naive belief in Parnassus,

чи то в Прованс,– але рушала гори!..

or in Provence, -but it moved the mountains!

Отак ми йшли, немов сліпі у море,–

This is how we walked like blind men at sea, -

і ти, і я, і всі навколо нас...

and you and I and everyone around us …